Відгуки

Ви можете додати власний відгук про семінар, а також прочитати відгуки інших семінаристів.

Написати новий відгук

 
 
 
 
 
 
 
Поля позначені * є обовʼязковими.
Ваша E-mail адреса буде схована.
Задля безпеки ми зберігаємо IP адресу 54.226.33.117.
Ваш відгук стане видимим тільки після нашого підтвердження.
Ми зберігаємо право редагувати, видаляти, або не публікувати відгуки.
127 entries.
Антоша from Рига додано Лютий 1, 2018:
Давно не был на Семинаре, чего-то не хватает... занялся зарядкой, растяжкой по вечерам. На море 3 дня подряд по снегу в Воду... Но - не хватает... Не хватает поющего чистого светлого теплого чувства Любви. Которая после нескольких дней обволакивала и наполняла всю группу. Когда можно было просто подсесть к человеку и просто обнять. И посидеть вместе. Слить и усилить это чувсто. "Вас выводим на одну вибрацию души", как сказал один волонтёр помогающий на Семинаре... Повторится ли Семинар ещё раз? Испытаю ли я и другие люди это чувство? Я благодарен Семинару и Владимиру Ивановичу за, наверное, целы 12 лет замечательной жизни вместе с Семинаром, которые он мне подарил, помог бороться за жить совсем по-другому и побороть, изменить невероятно многое к лучшему для меня и моей Семьи.
Тетяна from Киів додано Січень 31, 2018:
Доброго здоров"я Усім! Усім! Усім! Але думаю, що не доброго часу!! Як так сталося, що така родина розпалася! Адже на семінарах нам казали, що все що ми робимо в геометричній прогрессіі розповсюджується! Сьогодні дивилася запис однієї дитячої пісенної передачі, де маленька дівчинка з Казахстану заспівала та підняла в залі всі крісла ! По закінченню іі слова прозвучали , як настанова, для нас(великих дітей)!: Досить воювати! Обманювати! Давайте радіти успіхам одне одного! Я хочу жити без війни на квітучій землі, без зброї, яка б вона не була, щоб вода була чистою а обличчя усміхнені! Мене так "здушило"! Що ми всі робимо? Чому займаємося тим, що не подобається! Чому мовчммо, коли наших дітей наколюють заради наживи! Подивіться, який вой підняли на фоні кору!...скільки ми будемо терпіти безвідповідальність наших чинуш! Читаю звіти "по захисту прав споживачів", в яких розкривається , що в дитячому харчуванні антибіотики, різні концерванти, які не заявлені;до нас під дорогими брендами везуть весь непотріб із закордону,...як наслідок діти хворіють невідомими хворобами! а ми все це "хаваємо", і дітям запихуємо! чому не має дієвої відповідальності за неякісний товар, ! Навіщо до нас везуть тоннами "тряпки", а ми бігаємо по розпродажам! Коли прийшла підміна поняття? Коли нам нав"язали ці євро стандарти життя!? Раніше в Києві були великі зелені двори, але не дуже великі квартири...., а тепер величезні квартири з євроремонтами... але двори, в яких шагу не можна ступити без какашок на землі та в душі!!! У нас в дворі в центрі міста був величезний зелений театр, в якому ми дітки співали, розказували віршики, а батьки виносили все , що у кого було: чи шматок хліба, чи вареник, чим була багата сім"я ! Ми раділи та горювали разом! ...а тепер швидше знайдеш з ким погорювати, радіти чужим успіхам ....забуваємо як це! Згадаймо, що ми Люди! Згадаймо, як на семінарі через 3 дні максимум з нас усіх злазила чужеродна напищеність та заздрість! Давайте згадаємо, які ми насправді! Вчимося у дітей радіти малому та насищатися малим! Адже дитяча порція їжі дуже зкоротилася, а батьох дорослих важко нагодувати! Є приклади маленької країни, яка відмовилася від усіх кредитів!... так вони "затягнули пояси", але відмовилися онуків та правнуків своїх втягати в боргову яму! 21 століття! Так багато прекрасного придумали вчені для перетворення Землі в квітучій сад!...а у нас вирують війни... і кінця і краю цьому не видно!!!! Дякую Володимиру Івановичу, що я не стала байдужою до всього, що оточує мене! Дякую, що навчив мене бачити не тільки біле і чорне! Дякую, що в мене є діти і я можу з ними вчитися і далі РАдіти життю! Давайте разом допомогати один одному, і працювати добросовістно кожен там, де має нам бути..тоді Земля стане квітучим садом! З повагою до всіх ! та себе!
Євгеній Довгополий from Київ додано Січень 29, 2018:
Доброго здоров'я, шановний Володимире Івановичу!!! Вже майже 8 років минуло з того дня, коли я вперше потрапив на семінар "Людина та її можливості". І не перестаю дивуватися та радіти такій унікальній можливості доторкнутися до "неявленого" не десь у Тібеті чи Південній Америці, куди чомусь вважається потрібно їхати задля цього. При цьому все було природньо та органічно, я вже не кажу із яким почуттям гумору і невимушенного спілкування. Як мені цілком здоровому та "підкованному" у питаннях "високих" матерій було надзвичайно незручно, бо пітніли ноги перед тим, як стати на скло, не говорячи про ходіння по вугіллю. Але це все становить не "круті розваги для "продвинутих", а цілістну систему розвитку та розкриття своїх можливостей!!! При всьому цьому - у верхівку ставиться практика і родина, допомога своїм рідним та близьким!!! Я дуже вдячний, Вам за неоціненний дар нам, який ще досі не "розпакований" і впевнений буде розкриватися надалі, в чому бажаю, Вам щиро здоров'я та подолання будь-яких негараздів з притаманним, Вам почуттям життя та гумору, частка, якого сподіваюсь залишилась і в мені!!! Тримаємо "хвіст пістолєтом"!!!!!
Маша Хрущак from Київ додано Січень 28, 2018:
Любий Володимире Івановичу, щиро дякую вам за вашу відданість людям і своєу покликанню, за довгі роки допомоги усім нам!!! Ваша справа важлива і необхідна, і семінари дуже потрібні людям, насамперед українцям. Бажаю вам міцного-міцного чоловічого здоров'я, пройти випробування, на які доля вас не шкодує і відновити семінари. Наснаги вам і сил! Ми вас любимо і цінуємо! До зустрічі!
Раиса from Каховка додано Січень 22, 2018:
Здравствуйте, дорогой Владимир Иванович! Узнала сегодня о том, что с Вами произошло и не могу отойти от шока. В голове не укладывается.От Валентины такого не ожидала. А знаете, я верю, что все у вас будут хорошо, все образуется.А пока приезжайте к нам в Каховку, ведь первые семинары вы проводили именно здесь. Вас здесь помнят и любят.Вы столько сделали для нас с Витей и наших родных. Конечно , здесь я вам не могу пообещать такую жизнь, как в Киеве , но крышу над головой, тарелку борща на столе и положительные эмоции гарантирую.Приезжайте. Мы вас любим.
Володимир from Київ додано Січень 10, 2018:
Доброго Здоров`я Вам, Шановний Володимире Івановичу! Велике Вам Дякую за все! Дуже сподіваюся на зустріч з Вами найближчим часом. З великою повагою до Вас, з побажанням Вам Чоловічого Здоров`я і мужності у цей складний час для Вас і для нас усіх також. Володимир
Николай from Великая Новоселовка додано Січень 3, 2018:
Владимир Иванович, благодарю Вас за то, что вы сделали для меня и моей семьи. Благодаря Вам, я до сих пор живу. Вы давали мне силу, здоровье, веру и знания, каждый раз, когда я к вам приезжал. Ваш центр является главной надеждой на мое выздоровление. Я ездил за 800 км в Киев и это было не зря. Мне и остальным людям нужна Ваша помощь. Мы в Вас нуждаемся. Спасибо за все огромное...
Євгеній Довгополий from Київ додано Грудень 31, 2017:
З Днем Народження, Володимире Івановичу!!! Здоров‘я, натхнення та любові!!! І з наступаючими новорічними святами‼️‼️‼️🎁🎁🎁🎁☀️☀️
Татьяна from Харьков додано Грудень 30, 2017:
Всем доброго здоровья! Меня зовут Татьяна Владимировна, мне 41 год, живу в Харькове. Большая часть из Вас не знает меня. Я любящая дочь Владимира Ивановича от первого брака. Мне было 17 когда мой отец женился на красотке Вале. Как любая квочка под крыло собирает только своих цеплят, а чужие ей не нужны. Так и мы дети с разных семей. Да и не надо мне её крыла. Мне было достаточно видеть отца здоровым и счастливым мужщиной. В доме где проводились семинары я была всего лишь раз и то случайно была в Киеве по работе. Тогда мне ещё было сказано, что папиного здесь ничего нет, да и не надо, но как оказалось надо было задуматься. Я знаю, что мой отец обожает сына Вову и без него он просто чахнет, а ещё больше всего ранит предательство Виталика, он тебя выростил и любил как родного. Что Вы су..и сделали с человеком полной жизни. Вова не прими скоропостижные выводы, у тебя есть отец который дал тебе всё, что вы все имеете и он один, другого нет. А вы тетя Валя подавитесь красивой жизнью, за счет других в рай не уедеш. Папочка, родной ты не когда не говорил, что у тебя так все плохо, почему... Я тебя очень сильно люблю, приезжай ко мне в Харьков, мне нужен отец, а внучке твоей дедушка. Слезы переполняют, душа рвется, как же так.
Лідія from Донецьк додано Грудень 30, 2017:
Дорогий Володимир Іванович! Вітаємо Вас з Днем народження ! Бажаємо Вам здоров’я, любові, щастя і перемоги!!! Велика вдячність ВАМ за семінари, з яких ми повертались здорові та щасливі. Семінари повинні проводитись в Центрі! «Боротись до останнього» - це ваші слова. Ми підтримуємо ВАС. Справедливість повинна восторжествувати. Ми з Вами,Володимир Іванович.
Ігор from Київ додано Грудень 27, 2017:
Люди, що ж це коїться, як це в нас наш центр відібрали? Одна жінка обманула Всіх... Де справедливість?! Пропроную зібратись гуртом і показати цій пихатій жіноці, що це для людей робилось, яким потрібні семінари і допомога Володимира Івановича!!! Давайте піднімимось і будемо боротись за своє здоров'я! Разом ми сила! Можна зробити майдан біля центру, що скажите?
Наталя from Київ додано Грудень 26, 2017:
Я дуже вдячна Великій Людині і духовному наставнику Володимиру Івановичу! Не буду писати про його сім"ю, тут написано багато, і я з цим погоджуюсь. Єдине, сподіваюся, що його дружина і сини зрозуміють, який негатив беруть на себе і, врешті, вчинять по-людські. Хочу сказати одне: Духовний центр «Людина та її можливості» - це не просто заслуга Влодимира Івановича, це і є сам Володимир Іванович, без нього немає і не може бути цього центру. Бажаю Володимиру Івановичу міцного здоров"я, і довгих років життя і щоб ця складна ситуація вирішилася на його користь! Тому що кожному семинаристу дуже потрібно і важливо знати, що у цієї дорогої нам всім людини все гаразд.
Надя from Москва додано Грудень 26, 2017:
Уважаемый, дорогой Владимир Иванович! Снова и снова я благодарю Вас за здоровье, которое я и вся наша семья получила благодаря Вам и Семинарам "Человек и его возможности"! Много раз мы были на Ваших семинарах и каждый раз уходили, как будто выросли крылья. Восстанавливалось здоровье и как будто сами по себе решались проблемы и вопросы. Я прекрасно помню первую встречу с Вами, мой первый Семинар, еще в Донецке, все последующие семинары и встречи с Вами! Это огромная удача в жизни - знать Вас, быть на семинаре. И как много людей благодаря Вам и семинарам получили здоровье и даже жизнь! Я очень хорошо помню, как в 2002 году Вы со всеми нами делились своими планами, мечтами, показывали, каким будет Центр - Дом всех семинаристов. И это был наш Дом - то место, где легко и комфортно, где Вы ждали людей, откуда каждый уносил здоровье. Невозможно, просто невозможно представить, как могло получиться, что Вы, после всего, что сделали на благо людей, оказались на улице, без дома, без Центра, без средств к существованию! Валентина Дмитриевна, я обращаюсь к Вам. Много лет Вы были рядом с Владимиром Ивановичем, Вы, как никто другой, знаете, как много он сделал для людей, как он, не жалея себя, строил Центр, как много для него значат Центр и Семинары. Вы, как никто другой, на семинарах часто рассказывали о роли женщины в семье, о том, как важна ее поддержка, о том, как важно гармоничное общение детей с родителями, как нужно прощать и ценить духовное. Я прошу Вас, остановитесь, подумайте. Не закрывайте в себе то светлое и хорошее, что есть. Сейчас приближается Новый год и Рождество. Это то время, когда люди объединяются, мирятся, прощают и несут добро окружающим. Пожалуйста, вспомните то, что Вы сами говорили: никто из нас не унесет с собой из этой жизни материальные блага. После себя мы оставляем память о сделанном нами, оставляем то, что посеяли в душах встречных нам людей и то, что мы воспитали в своих детях. Вспомните, как много людей уходили после семинаров Владимира Ивановича с поправленным здоровьем, с уверенностью в своих силах. Подумайте, сколько еще людей может побывать на семинарах, если они будут. Сколько добра и света может прийти в мир. А теперь представьте, скольких людей Вы сейчас можете лишить семинаров и надежды на здоровье и хорошее будущее. Подумайте, на что Вы обрекаете впоследствие Владимира Ивановича, себя и Ваших детей. Я желаю, чтобы мир пришел в Ваш дом, чтобы Вы по-человечески, правильно, мирно решили все вопросы с Владимиром Ивановичем. Уважаемый Владимир Иванович, вся наша семья желает Вам скорейшего благополучного решения Ваших вопросов, чтобы Вы вернули себе все то, что принадлежит Вам по праву, чтобы Центр и семинары продолжили свою работу! Здоровья Вам, сил, энергии и терпения!
Танюшка from КИІВ додано Грудень 24, 2017:
Дорогий наш Володимир Іванович! наша сім!я вдячна Вам за всі звершення які ми зрушили після семінару! Моя історія схожа на багато других , багато років підряд в нас не виходило виносить дітей! Постійні проблеми із спиною! Зараз проблеми із спиною залишилися в минулому, у нас повна сім"я і двое діток! Як мати я дуже сумую, що сім"я на яку ми брали курс розвалюеться в такий важкий період для Украіни! В тяготах люди зазвичай згуртовуються! ми зичимо Вам зрозуміти одне одного! Я кажу, головне, щоб діти не страждали в будь яких обставинах! А тут ми бачимо , що сини та матір виганяють Батька! Знаю Іванович часто може бути зверху грубий, але я точно знаю, що ці колючки тільки захист ! І Володимир Іванович завжди прощав , щоб люди йому не робили! Нас учив, що ми не маємо права судити людей , адже самі ми люди і кожного дня вибір за нами - стати на чорну або білу сторону! Та в житті бувають полутона, та ще й точно нам ніколи не буде відомо чи чорне нас своїми солодощами потягне вниз, чи біле своїми пенделями піштовхне вгору.....а з гори дуже швидко можна зкотитися....Зробіть свій вибір поки ще не піздно! Валентино Дмитрівно ! це я до Вас звертаюся, не будьте хуже чим Ви є на самому ділі! не забирайте в батька дітей, а в дітей батька! Вибирайте кого Ваша душа забажає, але думайте про дітей в першу чергу, сімінаристи також Ваші діти завжди були! Я знаю, як Ви піклувалися! Центр потрібен людям! Скільки дітей народилися завдяки унікальній семінарській системі, жінки без надії на майбутьне стали матерями! В сім"ї бувають підйоми та падіння, але Надія завжди є! Сльози горя за Вашу сім"ю не варті навіть одного дня рядом з Володимиром Івановичем! Я знаю, що Вам дуже важко було, але ж Доля поєднала Вас і багато років Ви йшли рядом рука об руку! Залишайтесь Жінкою з великої літери, яку колись вибрав Володимир Іванович! Помиріть синів з батьком! Залиште семінаристам центр для проведення семінарів, а Володимиру Івановичу віддайте належну шану не зважаючи ні на що! згадайте слова пісні "Призрачно все в этом мире бушующем, есть только миг за него и держись"...Только сейчас и здесь у нас есть возможность поменять все, сейчас!!!!! Дорогі наші люди , ми не в праві судити, але на Вас дивляться всі семінаристи! Валентина Дмитрівно, благаю схаменіться! Скільки років разом , стільки "пудів солі " разом з"їли!!!!! Центр "Козацького характерництва" є надбанням не тільки Вашої сім"ї, але і всього народу України! Невже це пусті для Вас слова! Багато людей вкладали матеріальні та фізичні зусилля для будівництва! А Ви самолічно без волі Володимира Івановича ! як Вам це вдалося, ми можемо тільки здогадуватися! Хай це залишиться на Вашій совісті! Діти яким чином будуть згадувать Ваші вчинки! ....що залишите на згадку...Живіть як хочете, але не забувайте , що Вас вибрала Доля на публічність...і по тихому....залишити без крова Володимира Івановича "зкладно"!
Мария from Киев додано Грудень 24, 2017:
Валентина Дмитриевна! Я мать для своих детей, а Вас всегда называли Берегиней и Матерью для всех семинаристов! Разве может Мать бросить своих детей! Забрать дом в котором нам всем было так радостно от своих побед! Прошу Вас одумайтесь, верните часть дома, ту часть которая для многих семинаристов есть второй родительский!!!!!! в котором у нас были пройдены первые шаги, в новую жизнь! Как мать я тоже конечно желаю для своих детей самого лучшего, но уважение к Отцу это и есть самое лучшее! Будьте мудрой Женщиной! Подумайте хорошенько! Всегда можно исправить поступки, даже в самый последний момент! С уважением к большому делу которое Вы всегда делали! Утешали на своей груди и грели своим теплом! Вспомните первозданную материнскую задачу! А мы женщины всегда и жены и матери! для наших мужей и детей! Вы же родились в день защиты детей! это Ваше прямое предназначение! Только Женщине под силу устроить уют в доме, и уют в семье! разкройте свое сердце для материнского тепла! Примирите сыновей с Отцом! Ведь Мать шея в семье, куда повернет - в том направлении и поплывет корабль под названием семьЯ!простите все обиды! сейчас самый волшебный период, когда збываются самые невероятные мечты и желания!Все можно исправить!
Ігор from КИІВ додано Грудень 23, 2017:
Доброго дня!...але чи доброго для нас коли війна іде, коли сім"ї розвалюються:У Велику Вітчизняну війну багато прикладів таких знаемо, що Людей така страшна навала об"єднувала, в сім"ї брали з дитячих будинків, з вулиць дітей,а зараз!!!!!!!! Чи ми всі з глузду поз"їзжали!!!! Як таке може статися у 21 столітті!!! Війни, екологічні катастрофи, дитячи будинки, страшні хвороби, які люди вирощують і спускають як цепних собак на других людей, їжа в магазинах яку ні дорослим а тим паче дітям давати не можна! Люди опам"ятайтеся, це все відбуваеться при нашому мовчання.! Потрібно кричати, як жити так можна! Я "плакав "від кожного слова Володимира Івановича! Все просто, ми всі поєднанні у своїй радості та горі, у своїх прагненнях та мріях! отже все, що ми маемо - це діло наших рук! Валентино Дмитрівно! Вовочка! Віталічка! Загляніть до себе в середину, невже настільки прогнило нутро, що за 5 копійок чи за 50 тисяч евро можливо продати рідних людей! невже діти помирають не дай Боже, що на них треба витратися в першу чергу! Що такого могло статися, що Іванович настільки насолив! Я працюю в суді, і скажу Вам усим, що розлучення самі "грязні", коли діло доходить до майна! Стільки бруду ви не почуєте ніде! Як це їли з одної тарілки,дітей набули, спали разом, відпочивали, працювали: а тепер , що навіть це не в рахунок! Невже самим між собою по тихому мирному розділити не можна! Але ж ділити можна те, що набуте разом, а щодо Центру козацького характерництва - то е частина яка сім"і не належить по совісті! Люди по ниточці збирали! Що Ви собі думаєте!!!!!! отак легко воно вам влізе в ..... і не подавитесь! Для Володимира Івановича це дитя, з яким він навряд так легко розтанеться! Іванович живий, а Ви вже пір"я з лебедя не щипали- вже з"їсти надумали! Володимире Івановиче- знаю, як важко було утримувати Центр, особливо взимку, але ж неіколи не здавалися, знаю, що Валентина Дмитрівна вже відверталася від Вас, а Ви прощали! Віталічок - синочок викормлений з малку, Вам руку ламав, бив...Ви прощали....тепер знову.....!!!!! Знаю, скільки семінаристів предавали, Ви прощали, скільки ще Вам Доля приготувала сюрпрайзів!!!! Ваша дорога Володимире Івановичу важка та терниста, бажаю Вам наснаги та здоров"я! не знаю, як Ви хочете, але знаю, що сім"ю Ви завжди дуже поважали, скільки теплих слів ми чули незважаючи на всі ці осбставини!!!! Здоров"я і порозуміння в будь якому завершенні діла чи продовженні! Будьте Людьми! Сім"я Ви ще В.І., чи вже не вважаете себе такими! Судья не має права звертати та серце, тільки сухі законні чи підзаконні...а Ви маете право судити батька! Що вже таке він Вам зробив! Все від нас всих залежить! Маємо те що кожний заслужив! Чи як собака, чи як Людина пройшов шлях!
Алла from Донецк додано Грудень 23, 2017:
Всем доброго здоровья !!! К сожалению, иногда сталкиваешься с предательством.Но когда тебя предают друзья-это тяжело, но рядом близкие, которые тебя поддержут. А когда предают близкие-это ЖАХ. Узнав о ситуации Владимира Ивановича, очень много не понятного и не объяснимого, но по поводу центра на Соловьяненко -это абсурд. Ведь нам на семинаре неоднократно Валентина Дмитриевна говорила: "Это ваш дом и вы можете приезжать в любое время ". Нам рассказывали о понимании, об уважении,о прощении,но где же это на самом деле ? И когда мы были в мае 2016г., от Валентины Дмитриевны слышали: "Нам с Владимиром Ивановичем пришлось пройти тяжелый и тернистый путь, чтобы понять,как мы любим друг друга " Опять ложь. Но в данном случае не приходится говорить даже о понимании ЧЕЛОВЕКА для которого его деятельность- это вся его жизнь. Ведь Владимир Иванович помогал даже тем людям, которым врачи не давали шанса на жизнь и это мы знаем из слов самих людей. И так как может поддержать его семья. никто не сможет поддержать . Владимир Иванович на семинарах всегда очень тепло отзывался о сыновьях, о тебе Валентина. И где же вы сейчас, когда ему нужна поддержка ? Наша семья очень благодарна Владимиру Ивановичу, об этом говорить можно очень много,но самая, самая большая благодарность это за внука, которому в январе исполнится 14лет. В ту ночь, когда он родился, мы были на связи с Владимиром Ивановичем и с Валентиной Дмитриевной и мы этого не забудем никогда. Оставаться человеком надо всегда, Жизнь проходит быстро и надо стараться жить так, чтобы наши дети и внуки не расплачивались за нас. Правда восторжествует, но к сожалению не тогда когда нам бы этого хотелось. Владимир Иванович вам здоровья, терпения, удачи. Пусть Вас окружают настоящие друзья. С уважением вся наша семья.
Геннадій from Горлівка додано Грудень 22, 2017:
Усім Усім Усім! Доброго здоров'я! Дуже прикро що таке відбувається, та ще й з Ким? З Людиною з Великої літери для нас усіх. Коли ми з жінкою та трьома дітьми дошколятами з,їхали з цього триклятого Доунбасу у 2014 році ,тільки завдяки Іваничу та познанням від його семінарів ми змогли влаштувати свій побут. Велика подяка Іваничу, та Деконату, Подяка і Вам Дмітрівна? За то що так, своїм прикладом навчаете як одна людина до другої повинна відноситися! Як вчитися на помилках своїх та чужих. Дмітрівна! Ви як старша за нас чому нас вчите? Схамініться! Бо далі буде, та не до вас. Ми любимо Вас усіх, та бажаємо здоров'я та розуміння. Та й ще таке: грошей багато не буває. Бути добру. Чомусь я впевнений що ми ще зустрінемось, не в цьому так у наступному жітті!
Люда додано Грудень 22, 2017:
Узнала я о семинаре более 20 лет назад. У нас было трое детей все было очень мрачно, серо и страшно я очень болела. Спасибо Вам Владимир Иванович, Вы самый уважаемый, самый дорогой и самый прекрасный человек. Вы спасли мне не только меня, а всю мою семью. Мы познали любовь, счастье и все то самое прекрасное что только могло бы быть. Владимир Иванович, Вы самый - самый близкий и родной нам человек, это такое счастье узнать Вас, находиться рядом, видеть Вас и слышать. Вы не однократно спасли моих детей, помогли выносить и родится еще двоим деткам и при таких тяжелых родах Вы опять спасли меня и нашу маленькую принцессу. У меня такое чувство благодарности даже тяжело подобрать слова, оно наполнено чувством любви такой сильной могучей не земной. Мы очень благодарны и очень очень любим Вас. Ваша деятельность должна продолжаться. Вова, солнышко, милый ребенок! Что бы не происходило в твоей жизни, ты должен знать что родителей всегда прощают и не перестают любить своих детей. Ели бы ты только знал какой был счастлив твой отец твоему рождению, как он восхищался каждому твоему поступку. Родненький, хороший, взрослый милый ребенок переосмысли все. Валентина Дмитриевна ! Хорошая моя! Вы знаете у меня умер муж я его очень любила, он был для меня как отец и мать и самый родной мой, самый близкий для меня человек, я ему целовала руки и повторяла что он самый лучший, а когда узнала что он болен я готова была, что бы у меня его отняла какая-то женщина, что бы поменялась его карма, что бы только он был здоровым, а я бы его любила и радовалась тому что он жив. Я готова была отдать оба дома остаться на улице с детьми лишь бы он только жил. Но в моей ситуации ничего изменить уже не возможно. А вы такая счастливая, в вашей можно. Поверьте мне родненькая, что материальные ценности ничего не значат в нашей жизни. А этот центр для Владимира Ивановича - это его детище всей его жизни, НЕ ЛИШАЙТЕ ЕГО ЭТОГО ! Это дано Матушкой Вселенной, Батюшкой Высшим разумом. Это то чего нам не понять и нет ни у кого права отбирать это. Разве есть право у кого-то что бы отнять жизнь человека. А это детище и есть его жизнь. Он не сможет чтобы не помогать людям, так как и люди не смогут без его семинаров. Родненькая Вы моя я вас очень очень люблю, и многие кто знает Вас хотели бы иметь такую же сестру, куму, подругу. Разве могут такие близкие люди поступить не во благо: оставить детей сиротами или не дать появится на свет, или просто стать добрее и нести в душе любовь. Валентина Дмитриевна родная Вы наша, мы вас очень любим, пожалуйста не отвергайте нашу любовь пожалуйста.Мы будем очень очень Вам благодарны. Владимир Иванович желаю Вам здоровья, терпения и что бы все скорее восстановилось. Сын обнял Вас, а Вы проводили семинары. Счастья Вам, удачи самый самый родной наш человек. Ваша люда.
Анастасия from Москва додано Грудень 22, 2017:
Я ездила на семинары более 7 лет, Володимир Иванович всегда встречал с душой, очень помог мне и моей семье. Всегда у нас была крыша над головой, вкусная и полезная еда, прекрасное настроение, а после семинара крепкое здоровье! До сих пор Володимировича Ивановича не пускают домой и это переходит все границы разумного. У нас в России человека даже из съёмной квартиры по закону нельзя выставить в зиму, а не то, что из своего дома, который он построил, содержал и прожил там много лет. Куда смотрит правосудие?!!! Дорогой Володимир Иванович мы надеемся, что правда восторжествует!