Ви можете додати власний відгук про семінар, а також прочитати відгуки інших семінаристів.
282 entries.
Доброго Здоров`я Вам, Шановний Володимире Івановичу!
Велике Вам Дякую за все! Дуже сподіваюся на зустріч з Вами найближчим часом.
З великою повагою до Вас, з побажанням Вам Чоловічого Здоров`я і мужності у цей складний час для Вас і для нас усіх також.
Володимир
Владимир Иванович, благодарю Вас за то, что вы сделали для меня и моей семьи. Благодаря Вам, я до сих пор живу. Вы давали мне силу, здоровье, веру и знания, каждый раз, когда я к вам приезжал. Ваш центр является главной надеждой на мое выздоровление. Я ездил за 800 км в Киев и это было не зря. Мне и остальным людям нужна Ваша помощь. Мы в Вас нуждаемся. Спасибо за все огромное...
З Днем Народження, Володимире Івановичу!!! Здоров‘я, натхнення та любові!!! І з наступаючими новорічними святами‼️‼️‼️🎁🎁🎁🎁☀️☀️
Всем доброго здоровья! Меня зовут Татьяна Владимировна, мне 41 год, живу в Харькове. Большая часть из Вас не знает меня. Я любящая дочь Владимира Ивановича от первого брака.
Мне было 17 когда мой отец женился на красотке Вале.
Как любая квочка под крыло собирает только своих цеплят, а чужие ей не нужны. Так и мы дети с разных семей. Да и не надо мне её крыла. Мне было достаточно видеть отца здоровым и счастливым мужщиной.
В доме где проводились семинары я была всего лишь раз и то случайно была в Киеве по работе.
Тогда мне ещё было сказано, что папиного здесь ничего нет, да и не надо, но как оказалось надо было задуматься.
Я знаю, что мой отец обожает сына Вову и без него он просто чахнет, а ещё больше всего ранит предательство Виталика, он тебя выростил и любил как родного.
Что Вы су..и сделали с человеком полной жизни.
Вова не прими скоропостижные выводы, у тебя есть отец который дал тебе всё, что вы все имеете и он один, другого нет.
А вы тетя Валя подавитесь красивой жизнью, за счет других в рай не уедеш.
Папочка, родной ты не когда не говорил, что у тебя так все плохо, почему...
Я тебя очень сильно люблю, приезжай ко мне в Харьков, мне нужен отец, а внучке твоей дедушка.
Слезы переполняют, душа рвется, как же так.
Дорогий Володимир Іванович!
Вітаємо Вас з Днем народження !
Бажаємо Вам здоров’я, любові, щастя і перемоги!!!
Велика вдячність ВАМ за семінари, з яких ми повертались здорові та щасливі.
Семінари повинні проводитись в Центрі!
«Боротись до останнього» - це ваші слова.
Ми підтримуємо ВАС.
Справедливість повинна восторжествувати.
Ми з Вами,Володимир Іванович.
Люди, що ж це коїться, як це в нас наш центр відібрали? Одна жінка обманула Всіх... Де справедливість?! Пропроную зібратись гуртом і показати цій пихатій жіноці, що це для людей робилось, яким потрібні семінари і допомога Володимира Івановича!!! Давайте піднімимось і будемо боротись за своє здоров'я! Разом ми сила! Можна зробити майдан біля центру, що скажите?
Я дуже вдячна Великій Людині і духовному наставнику Володимиру Івановичу! Не буду писати про його сім"ю, тут написано багато, і я з цим погоджуюсь. Єдине, сподіваюся, що його дружина і сини зрозуміють, який негатив беруть на себе і, врешті, вчинять по-людські.
Хочу сказати одне: Духовний центр «Людина та її можливості» - це не просто заслуга Влодимира Івановича, це і є сам Володимир Іванович, без нього немає і не може бути цього центру.
Бажаю Володимиру Івановичу міцного здоров"я, і довгих років життя і щоб ця складна ситуація вирішилася на його користь! Тому що кожному семинаристу дуже потрібно і важливо знати, що у цієї дорогої нам всім людини все гаразд.
Уважаемый, дорогой Владимир Иванович! Снова и снова я благодарю Вас за здоровье, которое я и вся наша семья получила благодаря Вам и Семинарам "Человек и его возможности"! Много раз мы были на Ваших семинарах и каждый раз уходили, как будто выросли крылья. Восстанавливалось здоровье и как будто сами по себе решались проблемы и вопросы. Я прекрасно помню первую встречу с Вами, мой первый Семинар, еще в Донецке, все последующие семинары и встречи с Вами! Это огромная удача в жизни - знать Вас, быть на семинаре. И как много людей благодаря Вам и семинарам получили здоровье и даже жизнь! Я очень хорошо помню, как в 2002 году Вы со всеми нами делились своими планами, мечтами, показывали, каким будет Центр - Дом всех семинаристов. И это был наш Дом - то место, где легко и комфортно, где Вы ждали людей, откуда каждый уносил здоровье. Невозможно, просто невозможно представить, как могло получиться, что Вы, после всего, что сделали на благо людей, оказались на улице, без дома, без Центра, без средств к существованию! Валентина Дмитриевна, я обращаюсь к Вам. Много лет Вы были рядом с Владимиром Ивановичем, Вы, как никто другой, знаете, как много он сделал для людей, как он, не жалея себя, строил Центр, как много для него значат Центр и Семинары. Вы, как никто другой, на семинарах часто рассказывали о роли женщины в семье, о том, как важна ее поддержка, о том, как важно гармоничное общение детей с родителями, как нужно прощать и ценить духовное. Я прошу Вас, остановитесь, подумайте. Не закрывайте в себе то светлое и хорошее, что есть. Сейчас приближается Новый год и Рождество. Это то время, когда люди объединяются, мирятся, прощают и несут добро окружающим. Пожалуйста, вспомните то, что Вы сами говорили: никто из нас не унесет с собой из этой жизни материальные блага. После себя мы оставляем память о сделанном нами, оставляем то, что посеяли в душах встречных нам людей и то, что мы воспитали в своих детях. Вспомните, как много людей уходили после семинаров Владимира Ивановича с поправленным здоровьем, с уверенностью в своих силах. Подумайте, сколько еще людей может побывать на семинарах, если они будут. Сколько добра и света может прийти в мир. А теперь представьте, скольких людей Вы сейчас можете лишить семинаров и надежды на здоровье и хорошее будущее. Подумайте, на что Вы обрекаете впоследствие Владимира Ивановича, себя и Ваших детей. Я желаю, чтобы мир пришел в Ваш дом, чтобы Вы по-человечески, правильно, мирно решили все вопросы с Владимиром Ивановичем. Уважаемый Владимир Иванович, вся наша семья желает Вам скорейшего благополучного решения Ваших вопросов, чтобы Вы вернули себе все то, что принадлежит Вам по праву, чтобы Центр и семинары продолжили свою работу! Здоровья Вам, сил, энергии и терпения!
Дорогий наш Володимир Іванович! наша сім!я вдячна Вам за всі звершення які ми зрушили після семінару! Моя історія схожа на багато других , багато років підряд в нас не виходило виносить дітей! Постійні проблеми із спиною! Зараз проблеми із спиною залишилися в минулому, у нас повна сім"я і двое діток! Як мати я дуже сумую, що сім"я на яку ми брали курс розвалюеться в такий важкий період для Украіни! В тяготах люди зазвичай згуртовуються! ми зичимо Вам зрозуміти одне одного! Я кажу, головне, щоб діти не страждали в будь яких обставинах! А тут ми бачимо , що сини та матір виганяють Батька! Знаю Іванович часто може бути зверху грубий, але я точно знаю, що ці колючки тільки захист ! І Володимир Іванович завжди прощав , щоб люди йому не робили! Нас учив, що ми не маємо права судити людей , адже самі ми люди і кожного дня вибір за нами - стати на чорну або білу сторону! Та в житті бувають полутона, та ще й точно нам ніколи не буде відомо чи чорне нас своїми солодощами потягне вниз, чи біле своїми пенделями піштовхне вгору.....а з гори дуже швидко можна зкотитися....Зробіть свій вибір поки ще не піздно! Валентино Дмитрівно ! це я до Вас звертаюся, не будьте хуже чим Ви є на самому ділі! не забирайте в батька дітей, а в дітей батька! Вибирайте кого Ваша душа забажає, але думайте про дітей в першу чергу, сімінаристи також Ваші діти завжди були! Я знаю, як Ви піклувалися! Центр потрібен людям! Скільки дітей народилися завдяки унікальній семінарській системі, жінки без надії на майбутьне стали матерями! В сім"ї бувають підйоми та падіння, але Надія завжди є! Сльози горя за Вашу сім"ю не варті навіть одного дня рядом з Володимиром Івановичем! Я знаю, що Вам дуже важко було, але ж Доля поєднала Вас і багато років Ви йшли рядом рука об руку! Залишайтесь Жінкою з великої літери, яку колись вибрав Володимир Іванович! Помиріть синів з батьком! Залиште семінаристам центр для проведення семінарів, а Володимиру Івановичу віддайте належну шану не зважаючи ні на що! згадайте слова пісні "Призрачно все в этом мире бушующем, есть только миг за него и держись"...Только сейчас и здесь у нас есть возможность поменять все, сейчас!!!!! Дорогі наші люди , ми не в праві судити, але на Вас дивляться всі семінаристи! Валентина Дмитрівно, благаю схаменіться! Скільки років разом , стільки "пудів солі " разом з"їли!!!!! Центр "Козацького характерництва" є надбанням не тільки Вашої сім"ї, але і всього народу України! Невже це пусті для Вас слова! Багато людей вкладали матеріальні та фізичні зусилля для будівництва! А Ви самолічно без волі Володимира Івановича ! як Вам це вдалося, ми можемо тільки здогадуватися! Хай це залишиться на Вашій совісті! Діти яким чином будуть згадувать Ваші вчинки! ....що залишите на згадку...Живіть як хочете, але не забувайте , що Вас вибрала Доля на публічність...і по тихому....залишити без крова Володимира Івановича "зкладно"!
Валентина Дмитриевна! Я мать для своих детей, а Вас всегда называли Берегиней и Матерью для всех семинаристов! Разве может Мать бросить своих детей! Забрать дом в котором нам всем было так радостно от своих побед! Прошу Вас одумайтесь, верните часть дома, ту часть которая для многих семинаристов есть второй родительский!!!!!! в котором у нас были пройдены первые шаги, в новую жизнь! Как мать я тоже конечно желаю для своих детей самого лучшего, но уважение к Отцу это и есть самое лучшее! Будьте мудрой Женщиной! Подумайте хорошенько! Всегда можно исправить поступки, даже в самый последний момент! С уважением к большому делу которое Вы всегда делали! Утешали на своей груди и грели своим теплом! Вспомните первозданную материнскую задачу! А мы женщины всегда и жены и матери! для наших мужей и детей! Вы же родились в день защиты детей! это Ваше прямое предназначение! Только Женщине под силу устроить уют в доме, и уют в семье! разкройте свое сердце для материнского тепла! Примирите сыновей с Отцом! Ведь Мать шея в семье, куда повернет - в том направлении и поплывет корабль под названием семьЯ!простите все обиды! сейчас самый волшебный период, когда збываются самые невероятные мечты и желания!Все можно исправить!
Доброго дня!...але чи доброго для нас коли війна іде, коли сім"ї розвалюються:У Велику Вітчизняну війну багато прикладів таких знаемо, що Людей така страшна навала об"єднувала, в сім"ї брали з дитячих будинків, з вулиць дітей,а зараз!!!!!!!! Чи ми всі з глузду поз"їзжали!!!! Як таке може статися у 21 столітті!!! Війни, екологічні катастрофи, дитячи будинки, страшні хвороби, які люди вирощують і спускають як цепних собак на других людей, їжа в магазинах яку ні дорослим а тим паче дітям давати не можна! Люди опам"ятайтеся, це все відбуваеться при нашому мовчання.! Потрібно кричати, як жити так можна! Я "плакав "від кожного слова Володимира Івановича! Все просто, ми всі поєднанні у своїй радості та горі, у своїх прагненнях та мріях! отже все, що ми маемо - це діло наших рук! Валентино Дмитрівно! Вовочка! Віталічка! Загляніть до себе в середину, невже настільки прогнило нутро, що за 5 копійок чи за 50 тисяч евро можливо продати рідних людей! невже діти помирають не дай Боже, що на них треба витратися в першу чергу! Що такого могло статися, що Іванович настільки насолив! Я працюю в суді, і скажу Вам усим, що розлучення самі "грязні", коли діло доходить до майна! Стільки бруду ви не почуєте ніде! Як це їли з одної тарілки,дітей набули, спали разом, відпочивали, працювали: а тепер , що навіть це не в рахунок! Невже самим між собою по тихому мирному розділити не можна! Але ж ділити можна те, що набуте разом, а щодо Центру козацького характерництва - то е частина яка сім"і не належить по совісті! Люди по ниточці збирали! Що Ви собі думаєте!!!!!! отак легко воно вам влізе в ..... і не подавитесь! Для Володимира Івановича це дитя, з яким він навряд так легко розтанеться! Іванович живий, а Ви вже пір"я з лебедя не щипали- вже з"їсти надумали! Володимире Івановиче- знаю, як важко було утримувати Центр, особливо взимку, але ж неіколи не здавалися, знаю, що Валентина Дмитрівна вже відверталася від Вас, а Ви прощали! Віталічок - синочок викормлений з малку, Вам руку ламав, бив...Ви прощали....тепер знову.....!!!!! Знаю, скільки семінаристів предавали, Ви прощали, скільки ще Вам Доля приготувала сюрпрайзів!!!! Ваша дорога Володимире Івановичу важка та терниста, бажаю Вам наснаги та здоров"я! не знаю, як Ви хочете, але знаю, що сім"ю Ви завжди дуже поважали, скільки теплих слів ми чули незважаючи на всі ці осбставини!!!! Здоров"я і порозуміння в будь якому завершенні діла чи продовженні! Будьте Людьми! Сім"я Ви ще В.І., чи вже не вважаете себе такими! Судья не має права звертати та серце, тільки сухі законні чи підзаконні...а Ви маете право судити батька! Що вже таке він Вам зробив! Все від нас всих залежить! Маємо те що кожний заслужив! Чи як собака, чи як Людина пройшов шлях!
Всем доброго здоровья !!! К сожалению, иногда сталкиваешься с предательством.Но когда тебя предают друзья-это тяжело, но рядом близкие, которые тебя поддержут. А когда предают близкие-это ЖАХ. Узнав о ситуации Владимира Ивановича, очень много не понятного и не объяснимого, но по поводу центра на Соловьяненко -это абсурд. Ведь нам на семинаре неоднократно Валентина Дмитриевна говорила: "Это ваш дом и вы можете приезжать в любое время ". Нам рассказывали о понимании, об уважении,о прощении,но где же это на самом деле ? И когда мы были в мае 2016г., от Валентины Дмитриевны слышали:
"Нам с Владимиром Ивановичем пришлось пройти тяжелый и тернистый путь, чтобы понять,как мы любим друг друга " Опять ложь.
Но в данном случае не приходится говорить даже о понимании ЧЕЛОВЕКА для которого его деятельность- это вся его жизнь. Ведь Владимир Иванович помогал даже тем людям, которым врачи не давали шанса на жизнь и это мы знаем из слов самих людей. И так как может поддержать его семья. никто не сможет поддержать . Владимир Иванович на семинарах всегда очень тепло отзывался о сыновьях, о тебе Валентина. И где же вы сейчас, когда ему нужна поддержка ? Наша семья очень благодарна Владимиру Ивановичу, об этом говорить можно очень много,но самая, самая большая благодарность это за внука, которому в январе исполнится 14лет. В ту ночь, когда он родился, мы были на связи с Владимиром Ивановичем и с Валентиной Дмитриевной и мы этого не забудем никогда. Оставаться человеком надо всегда, Жизнь проходит быстро и надо стараться жить так, чтобы наши дети и внуки не расплачивались за нас. Правда восторжествует, но к сожалению не тогда когда нам бы этого хотелось.
Владимир Иванович вам здоровья, терпения, удачи. Пусть Вас окружают настоящие друзья. С уважением вся наша семья.
Усім Усім Усім! Доброго здоров'я! Дуже прикро що таке відбувається, та ще й з Ким? З Людиною з Великої літери для нас усіх. Коли ми з жінкою та трьома дітьми дошколятами з,їхали з цього триклятого Доунбасу у 2014 році ,тільки завдяки Іваничу та познанням від його семінарів ми змогли влаштувати свій побут. Велика подяка Іваничу, та Деконату, Подяка і Вам Дмітрівна? За то що так, своїм прикладом навчаете як одна людина до другої повинна відноситися! Як вчитися на помилках своїх та чужих. Дмітрівна! Ви як старша за нас чому нас вчите? Схамініться! Бо далі буде, та не до вас. Ми любимо Вас усіх, та бажаємо здоров'я та розуміння. Та й ще таке: грошей багато не буває. Бути добру. Чомусь я впевнений що ми ще зустрінемось, не в цьому так у наступному жітті!
Узнала я о семинаре более 20 лет назад. У нас было трое детей все было очень мрачно, серо и страшно я очень болела. Спасибо Вам Владимир Иванович, Вы самый уважаемый, самый дорогой и самый прекрасный человек. Вы спасли мне не только меня, а всю мою семью. Мы познали любовь, счастье и все то самое прекрасное что только могло бы быть. Владимир Иванович, Вы самый - самый близкий и родной нам человек, это такое счастье узнать Вас, находиться рядом, видеть Вас и слышать. Вы не однократно спасли моих детей, помогли выносить и родится еще двоим деткам и при таких тяжелых родах Вы опять спасли меня и нашу маленькую принцессу.
У меня такое чувство благодарности даже тяжело подобрать слова, оно наполнено чувством любви такой сильной могучей не земной. Мы очень благодарны и очень очень любим Вас. Ваша деятельность должна продолжаться.
Вова, солнышко, милый ребенок! Что бы не происходило в твоей жизни, ты должен знать что родителей всегда прощают и не перестают любить своих детей. Ели бы ты только знал какой был счастлив твой отец твоему рождению, как он восхищался каждому твоему поступку. Родненький, хороший, взрослый милый ребенок переосмысли все.
Валентина Дмитриевна ! Хорошая моя! Вы знаете у меня умер муж я его очень любила, он был для меня как отец и мать и самый родной мой, самый близкий для меня человек, я ему целовала руки и повторяла что он самый лучший, а когда узнала что он болен я готова была, что бы у меня его отняла какая-то женщина, что бы поменялась его карма, что бы только он был здоровым, а я бы его любила и радовалась тому что он жив. Я готова была отдать оба дома остаться на улице с детьми лишь бы он только жил. Но в моей ситуации ничего изменить уже не возможно. А вы такая счастливая, в вашей можно. Поверьте мне родненькая, что материальные ценности ничего не значат в нашей жизни. А этот центр для Владимира Ивановича - это его детище всей его жизни, НЕ ЛИШАЙТЕ ЕГО ЭТОГО ! Это дано Матушкой Вселенной, Батюшкой Высшим разумом. Это то чего нам не понять и нет ни у кого права отбирать это. Разве есть право у кого-то что бы отнять жизнь человека. А это детище и есть его жизнь. Он не сможет чтобы не помогать людям, так как и люди не смогут без его семинаров. Родненькая Вы моя я вас очень очень люблю, и многие кто знает Вас хотели бы иметь такую же сестру, куму, подругу. Разве могут такие близкие люди поступить не во благо: оставить детей сиротами или не дать появится на свет, или просто стать добрее и нести в душе любовь. Валентина Дмитриевна родная Вы наша, мы вас очень любим, пожалуйста не отвергайте нашу любовь пожалуйста.Мы будем очень очень Вам благодарны. Владимир Иванович желаю Вам здоровья, терпения и что бы все скорее восстановилось. Сын обнял Вас, а Вы проводили семинары. Счастья Вам, удачи самый самый родной наш человек.
Ваша люда.
Я ездила на семинары более 7 лет, Володимир Иванович всегда встречал с душой, очень помог мне и моей семье. Всегда у нас была крыша над головой, вкусная и полезная еда, прекрасное настроение, а после семинара крепкое здоровье! До сих пор Володимировича Ивановича не пускают домой и это переходит все границы разумного. У нас в России человека даже из съёмной квартиры по закону нельзя выставить в зиму, а не то, что из своего дома, который он построил, содержал и прожил там много лет. Куда смотрит правосудие?!!! Дорогой Володимир Иванович мы надеемся, что правда восторжествует!
Усім усім усім доброго здоровья.Чоловікам чоловічого жінкам жіночого.Тещо відбуваетьться з родиною Володимира Іванича прикро і особисто мені шкода що таке трапилось.Довго думав що написати и згадав приказку з семінара Якщо житя підкинуло лимон ,зроби з него лимонад.Бажаю Іваничю скорійше розібратися з цім лимоном.Сімейного благополуча ,взаемопорозуміня и смачьного лимонаду
Якось при нагоді, Валентина Дмитрівна сказала: ну , ви ж , семінаристи, Іванича любите, то ж получається, що й сім"ю його приймете, яка є чи буде. Я чесно відповіла, що так, звісно. Бо для нас саме він був і є людиною, яка змінила наше теперішнє і майбутнє, а оскільки він мав сім"ю, то шана і повага від нас, семінаристів , простиралась і на всіх членів родини. Валентина Дмитрівна-людини як людина, як любий з семінаристів, теж отримувала від Іванича не один шанс і допомогу. От тільки, будучи дружиною, такого видатного чоловіка, дуже звикла і до поваги і до шани і до ситого життя, Ідо закордонів, і до дорогих машин...Чи мала би вона все це, за інших обставин? Чи були б забезпечені її діти так, що можна вже перекреслити все життя , спаскудити свою карму так, що свідомо обібрати до нитки і вигнати з дому людину, яка все це надбала? Іванич, в приватних розмовах завжди наголошував. як він цінує і любить свою сім"ю. Він же для вас всіх віддавав все. То невже ви зовсім втратили все людське, що так чините? Чи забули ви, що той центр будували ми, семінаристи, ми скидалися на нього, розуміючи, що робимо це для себе і для людей? Яким чином це власність людей, які реально не мають ні по совісті, ні по праву його привласнювати? Чому, ви, діти, так поступили з батьком? Характер , скажете , в нього-не мед?! Можливо, але, тоді, поведіться гідно- поговоріть з батьком, забезпечте його житлом, харчуванням, доглядом- і живіть собі окремо. навіщо вам велика гора осуду від семінаристів? Чи подужаєте це? Чи не розлетиться в прах те добро, яке ви віджали в нього? Є багато питань. Моя думка така-любу ситуацію можна виправити і любу помилку, краще виправити, ставши на позицію ЛЮДИНИ. Просила би і Дмитрівну стати на цю позицію. Іванич старався робити для вас все, як міг підтримував своє чоловіче здоров"я, бо всю свою енергію життя віддавав людям, та й в цьому віці вже можуть бути в жінок інші інтереси, є чим займатися-діти, внуки, подорожі, зустрічі з друзями, можеливо не варто зациклюватися на фізіології в період, коли вже дітородна функція виключена. Дуже сподіваюся на те. що і діти і ви, Дмитрівна. читаєте наші відгуки і можливо ви одумаєтеся і виправите ситуацію, якою б негарною вона не виглядала з обох боків. САмі ж вчили нас. як все повертається і про прощення і про карму. Звісно ми зараз за Іванича переймаємось і його підтримуємо, але хочеться достукатися і до ваших сердець. Будь-ласка, завершіть свої стосунки по-людські і буде вам честь і хвала.
Валентина Дмитриевна ты такой и осталась, как нам себя представляла или совсем крыша поехала? Ты решила бл.довать в свои-то годы? Не впутуй в свои похождения детей, я понимаю, что тебе это уже все равно, но за все будут отвечать дети, не вынуждай их страдать...
Я хочу виразити свою вдячність і підтримку шановному Володимиру Івановичу! Ви робите дуже важку роботу, я знаю, що стояти на стороні добра завжди важко, "обратка" прилітає дуже серйозна, і всі наші перемоги Вам доводилося "видихати" своїм здоров`ям і своїм життям. Як налагодити своє здоров`я Ви нас навчили, працювати з собою не просто, але часто легше, ніж з іншими людьми. Мені дуже прикро, через ту ситуацію, що склалася у Вашій родині. Я пам`ятаю з яким теплом, ви, як справжній батько, для якого дійсно має значення доля його дітей, завжди говорили про своїх синів, прагнули дати їм найкраще, дуже старалися і робили все, що тільки може зробити нормальна людина. Я дуже сподіваюся, що ваші діти отямляться, і зрозуміють, помилковість своїх дій. Адже поки наші близькі живі, треба цінувати кожен день, що нам дано провести разом з ними. Я це кажу як мама синочка, чий батько загинув на війні, і вже ніколи не зможе пригорнути свого сина у цьому світі, а він би так про те мріяв. Ваші хлопці, хоч вже і дорослі, але ще не збагнули, що як не є, а батько потрібен, бо батьки для дітей, то мов крила, і втрачати їх дуже важко, бо без них не полетиш, а вже тільки підеш, та й одне крило не дасть польоту. Я хочу побажати їм мудрості відчути, що вони ще мають час на те, щоб бути щасливими і мати батька і матір. Мені дуже шкода, що Валентина Дмитрівна чинить так не чесно, адже кожному семінарісту відомо, що все, що має ваша родина - зароблено Володимиром Івановичем. Володимир Іванович неодноразово розповідав про будівництво центру, про те, як допомагали в цьому семінарісти, то як же можна забарати в людини те, що є результатом її багаторічної праці, а також спільною волею семінарістів, яким Володимир Іванович допоміг набути здоров`я і нове якісне життя?! Це безчесно, хай би що там було поміж двох дорослих людей, але не можна відбирати в людини справу її життя. Сподіваюся, що справдливість буде відновлено, Володимир Іванович повернеться в свій дім, а діти схаменуться, і не обиратимуть нічієї сторони, бо в них є тільки своя, на якій потрібні обоє батьків. Володимиру Іваноіиче, якщо ви прочитаєте ці слова, бажаю Вам сил, витримки, підтримки Вищіх Сил і торжества справделивості. Дуже за Вас переживаємо і співчуваємо!
Доброго здоровья ! Хочу поделится информацией с семинаристами . Видел видеозапись, где Валентина Дмитриевна с Толиком (ее бывший муж, я его просто знаю, несчастный человек) выходили с 6-й квартир. Знаю как с Виталиком (сын ее от другого мужа) ездили забирать Толика в другой город. А приехали и заняли все квартиры и центр в Козине, а Владимира Иваныча оставили на трассе ночевать, благо семинираисты приютили... А зимнюю одежду Иваныча не отдали, решили для Толика осавить, да, Валентина? Слышал с разговора с Витей Ващенко, что Вова своему 70-ти летнему отцу сказал, чтобы Иваныч не смел подьезжать к центру, а только к магазину может, это же тоже ваших рук дело, Валентина... А как красиво вы нам все рассказывали, сколько морочили людям голову...Валентина ..., на хр...а тебе это всё , что за поведение 18-ти летней бабушки ? Может просто подойти к зеркалу и спросить себя , что происходит??? До коли ? Всем доброго здоровья !!!